Значення
-
Абстрактний іменник, що означає стан або якість бути вдосконаленим; ідеальність, бездоганність, найвищий ступінь розвитку або відповідності меті.
-
У філософській та теологічній термінології — властивість абсолютної завершеності, цілісності та найвищої гармонії, що притаманна божественній сутності або ідеальному стану буття.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. удосконаленість, р. удосконаленості, д. удосконаленості, з. удосконаленість, о. удосконаленістю, м. удосконаленості, к. удосконаленосте