Значення
-
(історичне) У середньовічній Русі — удільний князь, володар уділу (частини князівства).
-
(переносне, книжне) Той, хто має свою окрему сферу впливу, обмежену владу або самостійність у певних справах.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. удівець, р. удівця, д. удівцеві, з. удівця, о. удівцем, м. удівцеві, к. удівцю