1. (релігійне) Вшанування, поклоніння Богові або божеству як прояв найвищої форми любові та підпорядкування; обожнювання.
2. (переносне) Надзвичайна любов, благоговіння, захоплення кимось або чимось, що досягає ступеня поклоніння.
убожіння
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |