Значення
-
(релігійне) Вшанування, поклоніння Богові або божеству як прояв найвищої форми любові та підпорядкування; обожнювання.
-
(переносне) Надзвичайна любов, благоговіння, захоплення кимось або чимось, що досягає ступеня поклоніння.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. убожіння, р. убожіння, д. убожінню, з. убожіння, о. убожінням, м. убожінні, к. убожіння