Значення
-
(релігійне) Вшанування, поклоніння Богові або святим, що виражається в молитвах, обрядах та духовному зверненні; богопочитання.
-
(переносне, книжне) Глибока повага, благоговійне шанування когось або чогось, що ототожнюється з найвищою цінністю.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. убожання, р. убожання, д. убожанню, з. убожання, о. убожанням, м. убожанні, к. убожання