1. Дія за значенням дієслова “ублажати“; надання комусь задоволення, забезпечення сприятливих умов, часто з метою догодити або вислужитися.
2. Стан, коли хтось зазнає втіхи, насолоди або відчуває себе задоволеним і щасливим.
ублажання
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |