Значення
-
(про людину) Який набув благородства, шляхетності; став вихованішим, культурнішим, витонченішим у манерах або вчинках.
-
(про матерію, речовину) Який піддався хімічній або технологічній обробці з метою поліпшення його властивостей, підвищення якості або цінності.
-
(перен., про почуття, риси характеру) Який став вищим, благороднішим, очищеним від чогось низького, егоїстичного.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ублагороджений, р. ублагородженого, д. ублагородженому, з. ублагородженого, о. ублагородженим, м. ублагородженім, к. ублагороджений