Значення
-
Позбавлений вічного існування, безсмертя; той, що втратив можливість жити вічно.
-
У переносному значенні: позбавлений чогось надзвичайно цінного, важливого, що робило його унікальним або неперевершеним; той, що втратив свою найвищу сутність або призначення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. убезвічений, р. убезвіченого, д. убезвіченому, з. убезвіченого, о. убезвіченим, м. убезвіченім, к. убезвічений