Особа жіночої статі, яка володіє певним титулом (шляхетним, дворянським, спортивним тощо) на законних підставах; власниця титулу.
титуловласниця
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
Особа жіночої статі, яка володіє певним титулом (шляхетним, дворянським, спортивним тощо) на законних підставах; власниця титулу.
Відсутні