Значення
-
Наявність титулу (шляхетного, дворянського, монаршого тощо) у когось; стан за титулом.
-
(перен.) Офіційне або неофіційне визнання когось найкращим у певній галузі, звання чемпіона, володаря високого спортивного або іншого звання, що підтверджується відповідним титулом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. титулованість, р. титулованості, д. титулованості, з. титулованість, о. титулованістю, м. титулованості, к. титулованосте