титулованість

1. Наявність титулу (шляхетного, дворянського, монаршого тощо) у когось; стан за титулом.

2. (перен.) Офіційне або неофіційне визнання когось найкращим у певній галузі, звання чемпіона, володаря високого спортивного або іншого звання, що підтверджується відповідним титулом.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |