Значення
-
Стояти прямо, вертикально, випинаючись, виступаючи над чим-небудь; торочити.
-
Виглядати, виставлятися (про щось гостре, довге або тонке).
-
Перебувати десь без потреби, заважаючи своєю присутністю; тиволитися.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тирчати, р. тирчатів, д. тирчатам, з. тирчати, о. тирчатами, м. тирчатах, к. тирчати
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘тирчати’ походить від праслов’янського кореня, пов’язаного з дією терти, рвати, смикати. Цей корінь також споріднений з литовським дієсловом ‘tarsyti’ (тріпати, теребити). З часом значення змінилося від ‘смикати, рвати’ до ‘стирчати, стирчати вгору’. Це слово вживається для опису чогось, що виступає, стирчить, наприклад, гілка, що стирчить з води, або цвях, що стирчить з дошки.