тирба

[tɪrbɑ] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. (діал.) Густа, непрохідна чаща, хаща; важкопрохідне місце в лісі, заросле чагарником, поваленими деревами.

  2. (перен.) Безладдя, плутанина, хаос (зазвичай у думках, розмовах або на письмі).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. тирба, р. тирби, д. тирбі, з. тирбу, о. тирбою, м. тирбі, к. тирба

Більше записів