Значення
-
Тлумачення із “Словника української мови”* ТИХОПЛ А В , а, ч., розм. Про того , хто поволі , неквапливо рухається . Кінь у мене тихоплав – скоро не побіжить , хоч як його жени (Сл. Гр.); Не облишав їх своєю увагою й куценький ченчик , тихоплав і маруда , отець Зосима (Ільч., Козацьк. роду .., 1958, 248).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тихоплав, р. тихоплава, д. тихоплавові, з. тихоплав, о. тихоплавом, м. тихоплаві, к. тихоплаве