тиччя

1. (діал.) Сукупність довгих, тонких, гнучких палиць або пруття, що використовуються для підв’язування рослин, будівництва парканів тощо; хворост.

2. (діал., збірн.) Сухі, тонкі стебла високих трав’янистих рослин (наприклад, кропиви, лободи), очерет, тростина.

3. (діал., перен.) Про щось дуже тонке, високе й кволе, що нагадує таку палицю або стебло (часто про людину).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |