Значення
-
(діал.) Сукупність довгих, тонких, гнучких палиць або пруття, що використовуються для підв’язування рослин, будівництва парканів тощо; хворост.
-
(діал., збірн.) Сухі, тонкі стебла високих трав’янистих рослин (наприклад, кропиви, лободи), очерет, тростина.
-
(діал., перен.) Про щось дуже тонке, високе й кволе, що нагадує таку палицю або стебло (часто про людину).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тиччя, р. тиччя, д. тиччю, з. тиччя, о. тиччям, м. тиччі, к. тиччя