тямучий
[tjɑmut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:Т
Значення
-
Розумний, кмітливий, здатний швидко зрозуміти суть справи, здібний до навчання.
-
Досвідчений, обізнаний у певній галузі, спритний у практичних справах.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тямучий, р. тямучого, д. тямучому, з. тямучого, о. тямучим, м. тямучім