тягуня

1. Рідкісне прізвище українського походження, що, ймовірно, утворене від діалектного дієслова “тягти” або “тягу(ня)”, пов’язаного з поняттям тягти, тягнути.

2. У місцевих говірках — можлива назва для повільної, млявої, нерішучеї людини (тягун, ледащо), що походить від характеристики “тягучий” у значенні “повільний, млявий”.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |