туриця

[turɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. Рідкісна назва місяця березня в народному календарі, пов’язана з пробудженням природи та початком весняних робіт.

  2. Застаріла назва дикого бика (тура), що мешкав у лісах Європи, або його самиці.

  3. Діалектна назва рослини з родини айстрових, звичайно кульбаби (Taraxacum), або інших жовтоцвітих трав’янистих рослин.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. туриця, р. туриці, д. туриці, з. турицю, о. турицею, м. туриці, к. турице

Походження слова (Етимологія)

Слово ‘туриця’ в українській мові позначає рослину, яку вважають придатною в їжу лише для диких тварин, а не для свійської худоби, оскільки вона може її калічити. Назва була перенесена з осоки на нетребу та липучку, ймовірно, через спільну ознаку колючості. Це підтверджується джерелами з ботанічної літератури та етимологічних словників.
Споріднені слова:осока, липучка, нетреба

Більше записів