Значення
-
Вулиця, проїзд або інша дорога, що не має скрізного проходу чи проїзду та з одного боку закінчується глухим кутом.
-
Залізничний колійний розвиток, що має лише один в’їзний стрілочний перевід і призначений для стоянки, відстою або обслуговування рухомого складу.
-
Переносно: безвихідна ситуація, стан, коли подальший розвиток, рух уперед або вихід зі складної справи є неможливими; глухий кут.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тупик, р. тупика, д. тупикові, з. тупик, о. тупиком, м. тупикові, к. тупику