1. Властивість або стан туподумця; обмеженість, примітивність мислення, нездатність до глибокого аналізу та розумових зусиль.
2. Конкретна думка, висловлювання або вчинок, що свідчать про таку обмеженість розуму; нерозумна, безглузда дія чи ідея.
туподумство
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |