тупа
[tupɑ] Прикметник
Буква:Т
Значення
-
(географія) Низька, полога гора або пагорб, часто з округлою вершиною (переважно у західних регіонах України, зокрема в Карпатах).
-
(історичне) Місце, площа для проведення віча, народних зборів або суду у давньоруських містах; майдан.
-
(діалектне) Купа, груда чогось (наприклад, сіна, соломи); стіг.
-
(діалектне, рідше) Товпи, натовп людей.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тупа, р. тупої, д. тупій, з. тупу, о. тупою, м. тупій