Древослів

Словник Української Мови

тунікатний

[tunikɑtnɪj] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. (зоол.) Який стосується підтипу тунікатів (Tunicata) — морських хордових тварин, що мають тіло, вкрите тунікою (особливою оболонкою).

  2. (бот.) Який має будову, подібну до туніки (оболонки); покритий щільними, часто лускатими, плівками (наприклад, про деякі цибулини).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. тунікатний, р. тунікатного, д. тунікатному, з. тунікатного, о. тунікатним, м. тунікатнім, к. тунікатний

Більше записів