Древослів

Словник Української Мови

тугуватий

[tuɦuʋɑtɪj] Прикметник

Буква:Т

Значення

  1. Який має властивість тугнути, тобто виявляє тугу, смуток, печаль; сумний, зажурений.

  2. Який викликає почуття туги, смутку; сумний, тужливий.

  3. Рідко вживане значення: який важко піддається розтягуванню або згинанню; тугий, негнучкий.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. тугуватий, р. тугуватого, д. тугуватому, з. тугуватого, о. тугуватим, м. тугуватім

Більше записів