туговухий БукваТ Туговухий — прикметник, що характеризує людину або тварину зі слабким, недостатнім слухом, який важко розрізняє звуки; глухуватий. Приклади вживання Відсутні Частина мови: прикментик (True) | ←фінляндкасхіснувати→
