Значення
-
Туговухий — прикметник, що характеризує людину або тварину зі слабким, недостатнім слухом, який важко розрізняє звуки; глухуватий.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. туговухий, р. туговухого, д. туговухому, з. туговухого, о. туговухим, м. туговухім, к. туговухий