туба

1. Духовий мідний музичний інструмент низького регістру з широким конічним каналом, чашоподібним мундштуком і вентильним механізмом.

2. М’яка металева або пластикова ємність, зазвичай циліндричної форми з закриваючимся отвором, для зберігання та видавлювання в’язких речовин (наприклад, крему, фарби, тіста).

3. Рідко вживана назва для труби великого діаметра, що служить каналом для рідин, газів або сипких матеріалів.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |