Значення
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. цибуля, р. цибулі, д. цибулі, з. цибулю, о. цибулею, м. цибулі, к. цибуле
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘цибуля’ походить від праслов’янського кореня, пов’язаного зі словом ‘стебло’. Спочатку воно означало порожнисте стебло рослини, зокрема цибулі чи часнику. Цей корінь утворився внаслідок метатези (перестановки звуків) від давнішого *stib-, яке також дало початок слову ‘стебло’. Таким чином, назва цибулі тісно пов’язана з її зовнішнім виглядом — наявністю порожнистого стебла-стрілки.