цуцик

Значення

Правопис та відмінювання

Приклади з художньої літератури

• Був собі гарненький цуцик —
  Чорний ніс, а білі п’яти:
  Ціла пазушка біленька
  І панчішки білі знати;
  На чолі мав проділь білий —
  Отакий то був джигунчик.
  З нього й сторож був добрячий —
  Цілий день дзвенів дзявкунчик!
  Господиня двору, пані,
  За все те його любила,
  Всім сусідам на всі боки
  Свого цуцика хвалила:
  — Ох, і песик же у мене!
  Подивіться, що за врода:
  Хутро чорне, п’яти білі,
  Прехорошая порода!
  А розумний, а слухняний!
  Подає уже й хустинку,
  Як чужий хто в двір увійде,
  Він почує в ту ж хвилинку!
  Так-то пані вихваляла…
  Але потім незабаром
  Наказала так служниці
  Перед ранішнім базаром:
  — Слухай! Ти Бобка сьогодні
  Забери з двора з собою.
  Став він голосно так гавкать,
  Що нема за ним спокою!
  Та й негарний став — перістий:
  Білі п’яти не до речі,
  Особливо проділь довгий
  І такі широкі плечі!
  Цур йому! Віддай комусь там,
  Коли він отак змінився.—
  Тут, почувши тую мову,
  Песик дуже розгнівився:
  — Вибачайте, можна пані! —
  Він гукнув.— Я не змінився,
  А, мабуть, вам надокучив,
  То й негарний вже зробився!
  Це ж вам цуцикова байка.
  — Олена Пчілка