тризубець

[trɪzubɛt͡sʲ] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. Стилізоване зображення сокола, що пікірує, у вигляді тризубця, яке було родовим знаком князів династії Рюриковичів, зокрема великого князя київського Володимира Святославича, а з 1918 року — малий Державний Герб України та її національно-державний символ.

  2. Стародавня зброя чи знаряддя, що має три зубці (різці, шпилі), часто асоціюється з морською тематикою (наприклад, зброя римських гладіаторів-ретіаріїв або атрибут морського бога Посейдона/Нептуна).

  3. Рідкісне, застаріле позначення будь-якого предмета, пристрою чи природного утворення з трьома виступами (зубцями).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. тризубець, р. тризубця, д. тризубцеві, з. тризубець, о. тризубцем, м. тризубцеві, к. тризубцю

Більше записів