Значення
-
Філософсько-теологічний термін, що означає єдність трьох осіб, іпостасей або сутностей в одній сутності; найчастіше вживається для позначення християнського догмату про єдиного Бога в трьох особах (Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух Святий).
-
У ширшому, переносному значенні — нерозривна єдність трьох складових частин, елементів або явищ, що утворюють цілісність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. триєдність, р. триєдності, д. триєдності, з. триєдність, о. триєдністю, м. триєдності, к. триєдносте