тривон

[trɪʋon] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. Власна назва українського дзвону, відомого своїм глибоким, багатообертоновим звучанням; найчастіше асоціюється з видатними історичними дзвонами, такими як “Тривон” із Софійського собору в Києві.

  2. (Переносно) Гучний, урочистий, мелодійний дзвін великого дзвону, що лунає на великій відстані.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. тривон, р. тривон, д. тривон, з. тривон, о. тривон, м. тривон, к. тривон

Більше записів