тривога

[trɪʋoɦɑ] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. Сигнал про небезпеку (часто звуковий — дзвін, гудок, сирена тощо), що сповіщає про загрозу (наприклад, повітряну, пожежну) та вимагає негайних дій.

  2. Стан сильного занепокоєння, хвилювання, внутрішнього напруження, викликаний реальною чи очікуваною небезпекою, загрозою.

  3. (у військовій справі) Сигнал для збору або приведення військ у бойову готовність; стан готовності за таким сигналом.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. тривога, р. тривоги, д. тривозі, з. тривогу, о. тривогою, м. тривозі, к. тривого

Більше записів