трисвятий
[trɪsʋjɑtɪj] Прикметник
Буква:Т
Значення
-
(у християнстві) епітет Бога, що підкреслює його абсолютну, триразову святость; традиційне словосполучення — «Трисвята Пісня» або «Трисвяте» — молитва «Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас».
-
(переносно, книжн.) надзвичайно святий, благословенний; той, що викликає благоговійну повагу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. трисвятий, р. трисвятого, д. трисвятому, з. трисвятого, о. трисвятим, м. трисвятім