Значення
-
Властивість або стан, що характеризується наявністю трьох сторін, трьох учасників або трьох основних аспектів; тристоронній характер чогось.
-
У міжнародних відносинах та політиці: принцип або форма співпраці, переговорів чи угоди, в якій беруть участь три сторони (наприклад, три держави або три організації).
-
У геометрії (рідко): властивість фігури мати три сторони; трикутність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тристоронність, р. тристоронності, д. тристоронності, з. тристоронність, о. тристоронністю, м. тристоронності, к. тристоронносте