трирядковість

1. Властивість поетичного твору (переважно народної пісні), що складається з трьох рядків, які утворюють завершену строфу або її частину.

2. Термін у фольклористиці та літературознавстві для позначення трирядкової будови вірша або музичної фрази як характерної риси певних жанрів.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |