1. Метод визначення географічних координат або положення точки шляхом вимірювання довжин сторін між нею та кількома контрольними пунктами з відомими координатами (зазвичай трьома).
2. У геодезії та картографії — технологія побудови геодезичних мереж, заснована на вимірюванні довжин ліній між пунктами, на відміну від тріангуляції, що ґрунтується на вимірюванні кутів.