1. Властивість або стан, що характеризується наявністю трьох окремих контурів, ліній або рівнів структури, організації чи функціонування.
2. У містобудуванні та архітектурі: принцип формування міського простору, заснований на виділенні трьох основних структурних контурів (наприклад, історичного, сучасного ділового та житлово-промислового), що застосовується для аналізу та планування розвитку міст.