Значення
-
Властивість або стан, що характеризується наявністю трьох окремих контурів, ліній або рівнів структури, організації чи функціонування.
-
У містобудуванні та архітектурі: принцип формування міського простору, заснований на виділенні трьох основних структурних контурів (наприклад, історичного, сучасного ділового та житлово-промислового), що застосовується для аналізу та планування розвитку міст.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. триконтурність, р. триконтурності, д. триконтурності, з. триконтурність, о. триконтурністю, м. триконтурності, к. триконтурносте