Тригубість — властивість звуків мови, що полягає в участі трьох основних артикуляційних органів (губ, язика та м’якого піднебіння) при їх вимові; характерна для увулярних лабіалізованих приголосних (наприклад, [qʷ]).
Тригубість — у фонетиці: артикуляційна ознака звука, що утворюється одночасно за участю губ, спинки язика та м’якого піднебіння (увули).