Значення
-
Тригубість — властивість звуків мови, що полягає в участі трьох основних артикуляційних органів (губ, язика та м’якого піднебіння) при їх вимові; характерна для увулярних лабіалізованих приголосних (наприклад, [qʷ]).
-
Тригубість — у фонетиці: артикуляційна ознака звука, що утворюється одночасно за участю губ, спинки язика та м’якого піднебіння (увули).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тригубість, р. тригубості, д. тригубості, з. тригубість, о. тригубістю, м. тригубості, к. тригубосте