Значення
-
Властивість або стан, що характеризується наявністю трьох окремих частин, елементів або складових; поділ на три частини.
-
(У мистецтві, літературознавстві) Структурний принцип, за яким художній твір (наприклад, симфонія, соната, роман, п’єса) чітко поділяється на три основні розділи або частини, що розвивають єдину тему.
-
(У філософії, релігії) Концепція або вчення, що виходить з ідеї трьох сутнісних початків, сил або станів (наприклад, трьох аспектів божества, трьох складових людської природи).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тричастинність, р. тричастинності, д. тричастинності, з. тричастинність, о. тричастинністю, м. тричастинності, к. тричастинносте