трибунал

1. Надзвичайний судовий орган, створений для розгляду особливо важливих справ, часто у сфері державних злочинів або порушень міжнародного права.

2. Міжнародний судовий орган для розгляду злочинів проти миру, воєнних злочинів та злочинів проти людяності (наприклад, Нюрнберзький трибунал, Гаазький трибунал).

3. У деяких країнах — назва судових органів певної спеціалізації (наприклад, військовий трибунал).

4. Переносно: суд, оцінка з боку суспільства, громадської думки, історії.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |