трибоелектризація

[trɪboɛlɛktrɪzɑt͡sijɑ] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. Фізичне явище, при якому між двома поверхнями різних матеріалів внаслідок їх тісного контакту та подальшого розділення (тертя, дотику) виникає електричний заряд через перенесення електронів з однієї поверхні на іншу.

  2. Процес накопичення статичної електрики на поверхні матеріалу в результаті механічної взаємодії (тертя, подрібнення, розбризкування) з іншим матеріалом.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. трибоелектризація, р. трибоелектризації, д. трибоелектризації, з. трибоелектризацію, о. трибоелектризацією, м. трибоелектризації, к. трибоелектризаціє

Більше записів