Значення
-
(діал.) Шум, гуркіт, гуркотіння, тріск, згук, що виникає від падіння, удару або руху чогось важкого.
-
(перен., діал.) Галас, метушня, великий переполох, збентеження.
-
(у спеціальній термінології) Назва одного з видів гризунів родини хом’якових, поширеного в Євразії; інша назва — ховрах.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. труск, р. труска, д. трускові, з. труска, о. труском, м. трускові, к. труску
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘труск’ в українській мові є рідкісним і застарілим, його значення пов’язане з дією трясти, трусити. Воно походить від праслов’янського дієслова *trositi, яке є каузативом (причиновою формою) до *tręsǫ (трясти). Це слово споріднене з багатьма українськими словами, що описують трясіння, обшук, розсипання, а також зі словами в інших слов’янських мовах, наприклад, російським ‘трусить’ (трясти, боятися) або сербохорватським ‘трус’ (землетрус). Існує також менш переконлива гіпотеза, що пов’язує це слово з індоєвропейським коренем *treu(n)s(k)- зі значенням ‘розтирати, розсівати’, від якого походять українські ‘труха’ та ‘трухлий’.