трудармієць

[trudɑrmijɛt͡sʲ] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. Трудармієць — особа, яка під час Другої світової війни була мобілізована радянською владою до робочих батальйонів (так званих «трудових армій») для примусової праці на будівництві, промислових підприємствах, в шахтах тощо, часто в умовах, близьких до концтаборних.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. трудармієць, р. трудармійця, д. трудармійцеві, з. трудармійця, о. трудармійцем, м. трудармійцеві, к. трудармійцю

Більше записів