тручання

1. Дія за значенням дієслова “тручати” (рідко вживаного), тобто штовхання, поштовх, торкання чогось тупим або важким предметом.

2. (У спеціальному вжитку) Назва одного з прийомів ручної обробки металу (ковки), коли заготовку встановлюють вертикально й ударами молота або кувалди формують її торець.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |