тручання

[trut͡ʃɑnnjɑ] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. Дія за значенням дієслова “тручати” (рідко вживаного), тобто штовхання, поштовх, торкання чогось тупим або важким предметом.

  2. (У спеціальному вжитку) Назва одного з прийомів ручної обробки металу (ковки), коли заготовку встановлюють вертикально й ударами молота або кувалди формують її торець.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. тручання, р. тручання, д. тручанню, з. тручання, о. тручанням, м. тручанні, к. тручання

Більше записів