Значення
-
У християнській теології (переважно в православ’ї та католицизмі) — доктринальне поняття, що означає єдність Бога в трьох особах (іпостасях): Бог Отець, Бог Син (Ісус Христос) і Бог Дух Святий; те саме, що Свята Трійця або Трійця.
-
У філософії та релігійній думці — концепція трійного прояву, трійної природи або трійного поділу будь-якої сутності чи явища.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. троюдження, р. троюдження, д. троюдженню, з. троюдження, о. троюдженням, м. троюдженні, к. троюдження