троскання БукваТ 1. Різкий, гучний звук, що виникає від удару, падіння або розриву чогось твердого; тріск, гуркіт. 2. Розм. Сильна лайка, сварка, галаслива і гучна конфліктна ситуація. Приклади вживання Відсутні Частина мови: іменник (однина) | ←фундаментобудуваннясутунковий→