1. (діал.) Дія за значенням дієслова “трощити“; руйнування, розбивання чогось на дрібні частини, ламання.
2. (перен., рідк.) Сильне хвилювання, тривога, душевні муки; метушня, клопіт.
трощіння
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |