тропота

[tropotɑ] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. Діалектне позначення швидкої, неспокійної ходи, часто з тупотінням; метушливе бігання, тупотня.

  2. Уживається для передачі звуку, що виникає від частих ударів копит тварин (коней, овець тощо) об землю; тупіт, цокіт.

  3. Переносно — метушня, клопіт, безладне поспішне пересування.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. тропот, р. тропота, д. тропотові, з. тропот, о. тропотом, м. тропоті, к. тропоте

Більше записів