Тлумачення із “Словника української мови”* ТР О НКА , и, ж., діал. Дзвіночок , який чабани вішають на шию тваринам , щоб їх легше було розшукувати в темряві , в лісі і т. ін. Це найкращий час для чабана – вести отару , доки ще не жарко , по прохолодних випасах і слухати , як в тихім ранковім повітрі подзвонює тронка … ( Гончар , Тронка , 1963, 254); Чабан по голосу тронки чує вночі вівці , знає , як і куди вони йдуть ( Рад . літ-во, 5, 1963, 3).
тронка
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |