Значення
-
Політичний союз трьох осіб, які спільно здійснюють верховну владу в державі, утворений для спільного керівництва.
-
У Стародавньому Римі — офіційно закріплене у державному праві колективне правління трьох осіб (наприклад, перший тріумвірат: Юлій Цезар, Гней Помпей Великий та Марк Ліциній Красс; другий тріумвірат: Октавіан, Марк Антоній та Марк Емілій Лепід).
-
Перен. Тісна співпраця, угода або союз трьох осіб, організацій, держав, спрямовані на досягнення спільної мети.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тріумвірат, р. тріумвірату, д. тріумвіратові, з. тріумвірат, о. тріумвіратом, м. тріумвіраті, к. тріумвірате
Походження слова (Етимологія)
Слово «тріумвірат» походить з латинської мови: латинське triumvirātus утворене від triumvir, що буквально означає «один із трьох чоловіків». Це слово виникло як зворотне утворення від родового відмінка множини словосполучення trium virorum («трьох чоловіків»). В українській мові воно з’явилося через посередництво інших європейських мов (російської, польської, чеської тощо). Спочатку тріумвіратом називали союз трьох впливових політичних діячів у Стародавньому Римі, а пізніше — будь-яку колегію з трьох осіб, обрану з певною метою.