Древослів

Словник Української Мови

тріумфуючий

[triumfujut͡ʃɪj] Прикметник

Буква:Т

Значення

  1. Який тріумфує, святкує тріумф, перемогу; переможний, сповнений тріумфу.

  2. Який виражає тріумф, свідчить про тріумф; урочисто-радісний, зверхньо-радісний.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. тріумфуючий, р. тріумфуючого, д. тріумфуючому, з. тріумфуючого, о. тріумфуючим, м. тріумфуючім

Більше записів