1. Особа, яка здобула блискучу перемогу, досягла видатного успіху або отримала визнання; переможець, що урочисто святкує свій успіх.
2. У Стародавньому Римі — полководець, якому за видатні перемоги надавалось право на урочистий в’їзд у столицю (тріумф) і вшанування як героя.
3. (Переносно) Той, хто виявляє надмірну пиху, зарозумілість через досягнутий успіх; той, хто веде себе гордовито, наче переможець.