Значення
-
Тлумачення із “Словника української мови”* ТРІСТ Я , я , с., діал . 1. Трясовина , драговина . – Я хутко , миттю постараюсь В трістя його к чортам загнать (Котл., І, 1952, 67); – От вона [ машина ] тільки колесом наскаче , паличка переломиться , бойок ударить у капсуль – і полетить машина в безвість і трістя ( Стельмах , Вел. рідня , 1951, 722). 2. Очерет . А князь Ігор горностаєм К трістю підбігає , Скочив гоголем на воду , На коня впадає (Рудан., Вибр., 1949, 152).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. трістя, р. трісті, д. трісті, з. трістю, о. трістею, м. трісті, к. трісте